Вірш 🕒 20 днів тому 👁 8

БУДУ ПОРУЧ

БУДУ ПОРУЧ
Про дівчаток говорили: — «Не розлий водою» Світла — Іра і Марина З чорною косою. Вони змалечку дружили, Вчилися відмінно, Парти поруч завжди мали, Одягались стильно. У білявки очі з неба Ранішнього взяті. У чорнявої — смарагди Десь по пʼять каратів. У обох стрункі фігури, Вибрані манери. «Всі казали — ніби з шахів Ці дві королеви». Дружба давня, клас – девʼятий Раптом аж Ірина: — Я не подруга тобі вже? Ти щось трохи дивна! Уникаєш спілкування! Маєш ти секрети?! … — Так, — промовила Марина. — Що, минуле стерти? — Ти пробач, але не можу Я про це казати. Я цю тему неприємну Мушу уникати. Злегка кожна усміхнулась, Й віддалилась трішки. І два тижні поміж подруг Мов пробігли кішки. Теплий травень за порогом, Літо зустрічає А біленької у школі Третій день немає. Хтось спитав у викладачки, Та здригнулась раптом, — У Ірини горе вдома. Сталося щось з татом. І Марину ніби хвиля З місця підірвала, В домі Іри на порозі Вже за мить стояла. Не зачинено. Заходить. Іра на дивані. Навіть погляд не підводить У безсилім стані. Сіла поруч. — Що з тобою? — Пошепки спитала. Де поділась твоя сила? Іра показала: — Ось цей лист … в душі від нього Ніби згасло сонце, Сповіщає — «… про загибель військовослужбовця». І Марина обійняла Подругу руками. — Я з тобою буду поруч! … В мене … такий самий! 2.08.2026 р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.