БУДУ ПОРУЧ
Про дівчаток говорили: —
«Не розлий водою»
Світла — Іра і Марина
З чорною косою.
Вони змалечку дружили,
Вчилися відмінно,
Парти поруч завжди мали,
Одягались стильно.
У білявки очі з неба
Ранішнього взяті.
У чорнявої — смарагди
Десь по пʼять каратів.
У обох стрункі фігури,
Вибрані манери.
«Всі казали — ніби з шахів
Ці дві королеви».
Дружба давня, клас – девʼятий
Раптом аж Ірина:
— Я не подруга тобі вже?
Ти щось трохи дивна!
Уникаєш спілкування!
Маєш ти секрети?! …
— Так, — промовила Марина.
— Що, минуле стерти?
— Ти пробач, але не можу
Я про це казати.
Я цю тему неприємну
Мушу уникати.
Злегка кожна усміхнулась,
Й віддалилась трішки.
І два тижні поміж подруг
Мов пробігли кішки.
Теплий травень за порогом,
Літо зустрічає
А біленької у школі
Третій день немає.
Хтось спитав у викладачки,
Та здригнулась раптом,
— У Ірини горе вдома.
Сталося щось з татом.
І Марину ніби хвиля
З місця підірвала,
В домі Іри на порозі
Вже за мить стояла.
Не зачинено. Заходить.
Іра на дивані.
Навіть погляд не підводить
У безсилім стані.
Сіла поруч.
— Що з тобою? —
Пошепки спитала.
Де поділась твоя сила?
Іра показала:
— Ось цей лист … в душі від нього
Ніби згасло сонце,
Сповіщає — «… про загибель військовослужбовця».
І Марина обійняла
Подругу руками.
— Я з тобою буду поруч! …
В мене … такий самий!
2.08.2026 р.
Олександр Браверман
Коментарі
Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.