Вірш 🕒 20 днів тому 👁 8

В МУЗИЧНУ ШКОЛУ

В МУЗИЧНУ ШКОЛУ
Ще меншого веде мала. У неї скрипка за спиною І очі з поглядом орла. За нею він як за горою. Зайшли… В портретах коридор. Великі двері є праворуч. — Читай табличку! — Ди́…рек…то́р. — Це нам і треба. Ми вже поруч. Постукали. А звідти: — так, Заходьте, прошу. Тож заходять. Дівчатко: — Пані, добрий день! І з неї очі вже не зводить. — Привіт, майбутні скрипалі! Проходьте ближче, як вас звати. — Я Маша, це мій брат Василь. Я привела його навчатись. — Комісія ось-ось буде́! Збирайте швидше документи! Але сюди після семи, Кажу вам щиро і відверто. — Йому за місяць буде сім, Він скрипку правильно тримає, Його старання чути всім. Він сам для себе вже щось грає! — А хто його і де навчав? І що за скрипка зараз з вами? — Він в інтернеті щось шукав. А це лишилося від мами. — А тато?.. — Тато на війні. Він з ворогами б’ється гідно. А ми з бабусею утрьох. — Як так?! Обличчя жінки зблідло. — Тобі ж бо скільки? — Десять літ. Дівчатко стало усміхатись. — Тобі із ним ходити слід... Ти хочеш також тут навчатись? — Звичайно ж так, але, на жаль, Обовʼязків багато маю! — Гаразд, промовила, — Василь, Ти нам сьогодні щось зіграєш? Нічого хлопчик не сказав. Відсунув в бік якусь триногу Із рук сестрички скрипку взяв Й зіграв повітряну тривогу. 28.07.2026р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.