Вірш 🕒 8 днів тому 👁 4

СОНЕЧКО

СОНЕЧКО
Як вірний пес, там за вікном, Без втоми і без зрад, За сонечком і за теплом Сумує листопад. Блукає в пошуку своїм, Пронизаний дощем. Усі від нього йдуть у дім Або летять ключем. Він золотом додолу впав У мріях про весну, І я відчув знайому в нім Мелодію сумну… Він наче кінчиком пера Торкнув мою струну… — Іди до мене, листопад, Тебе я пригорну. Твоя самотність — уночі По да́ху дробом б’є! Крізь сльози — в мене подивись! Я — дзеркало твоє!.. Заходь… сідай… хай буде так — Я чаю заварю! Зелено-чорний — дивний смак, Зігрій журбу свою!.. Дивися — мряка розійшлась! Небесна синь як скло! В промінчиках на чай до нас І сонечко прийшло!.. 8.11.2026 р. Олександр Браверман
❤ 1 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.