СОНЕЧКО
Як вірний пес, там за вікном,
Без втоми і без зрад,
За сонечком і за теплом
Сумує листопад.
Блукає в пошуку своїм,
Пронизаний дощем.
Усі від нього йдуть у дім
Або летять ключем.
Він золотом додолу впав
У мріях про весну,
І я відчув знайому в нім
Мелодію сумну…
Він наче кінчиком пера
Торкнув мою струну…
— Іди до мене, листопад,
Тебе я пригорну.
Твоя самотність — уночі
По да́ху дробом б’є!
Крізь сльози — в мене подивись!
Я — дзеркало твоє!..
Заходь… сідай… хай буде так —
Я чаю заварю!
Зелено-чорний — дивний смак,
Зігрій журбу свою!..
Дивися — мряка розійшлась!
Небесна синь як скло!
В промінчиках на чай до нас
І сонечко прийшло!..
8.11.2026 р.
Олександр Браверман
Коментарі
Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.