КРАМАТОРСЬК 😔 — ШЛЯХ ДО СВОБОДИ
Я натискаю кілька кнопок —
У телефоні йде гудок…
— Привіт, Артуре!
— Привіт, Саню!
Ввімкні́мо відеозвʼязок!
— Артуре, друже мій, як справи?
Ти, бачу, зовсім сивий став.
— Так, брате, ми вже не студенти.
Я та́кож ледь тебе впізнав.
— Артуре, ти — у Краматорську?
— Куди ж подітись можу я?
Ми тут: батьки, донька з малими
І Оля, жіночка моя.
— Що у вас вчора відбулося?
Такі жахи передають…
— Так, мабуть, путін геть сказився —
У нас по людях КАБи б’ють.
Учора влучили в зупинку
І два автобуси нараз.
Там більше тридцяти померло!
І голос на хвилину згас…
На наших вулицях завали,
І в наш поцілили бульвар:
Де ми між парами гуляли…
Де дід мій дав мені буквар!..
У мене слів немає більше!..
Жінки в жалобі мов земля!
Якого ж нелюда вродила
Та трясовина — для кремля!
Нестерпний розпач — все стискає
І ріже серце ві́стрям скла!
Вже люди плакати не можуть…
Де є межа отого зла?!
⸻
Я знаю, Сань, ти щось віщуєш.
Скажи, за що така біда?
Чи хтось те стерво покарає?
Які чекають нас літа?
— Ми шлях долаєм до свободи,
Крізь горе — воля від оков.
Скінчить плешивий самогубством —
Стече його погана кров…
А це тобі — за двадцять років:
Повільно йдеш ти на бульвар,
До тої самої алеї,
Куди тікали ми з тих пар.
А на бульварі тім старенькім
На лавочці — мов крізь роки,
Твоя донька своїм онукам
Читає чарівні казки…
— Ще бачу ось таку картину:
Великий напис в небесах:
«Я, (символ серця), УКРАЇНУ!
І сяйво в селах і містах!
І у людей щасливі очі,
Весна вкрива ворожий прах,
І кожен обійматись хоче,
І майоріє рідний стяг!!!
9.10.2026 р.
Олександр Браверман
Коментарі
Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.