Вірш 🕒 19 днів тому 👁 7

ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ

ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ
Де бої гучні точились: Від снаряда танка — Поховало під сосною Зраненого Йванка. Вибух — ковдрою присипав, Гілочка вбирає, І останню пісню слави Вітерець співає. До могили, аж з Волині, В осіні на крилах, Молодесенька голубка Сіра прилетіла. — Гей, молодику прокинься, Там де захід сонця За тобою твоя мила Плаче у віконця. — Цей солдат не підведеться, Гілочка шепоче… Не розправить свої плечі, Не розплющить очі. Співи вітру безутішні, Мов сумна сопілка: — Не побачить молодиця Сво́го парубі́йка! — Гілонько, схились, послухай, Бо то не здається: Під прошарком чорнозему — Його серце бʼється! — А ти, вітре, — птаха мовить — Силу добру маєш, Тож відкрий йому обличчя, І все сам побачиш! Піднапружив подих вітер, Щоб не було мало, І обличчя тої ж миті Зовсім чисте стало. І вона йому з джерельця, Що тече до річки, Мов горобчику у дзьобик Скрапала водички. І відкрились, мов спросоння Очі у легі́ня!… Ліжко — ґрунт, під головою — Від сосни коріння… ————- Він приїде в Берестечко, До віконця того І розкаже про голубку Із видіння свого. Й від коханої почує: — Я все відчувала І з голубонькою серце — Я тобі послала!.. І летять у небі зграї Тих сердець дівочих До Андріїв і Степанів Серед дня і ночі, До вцілілих після бою І до тих, хто в ранах, Та до тих, хто у неволі У тяжких кайданах. Прилетить, обійме щиро, Ніжно поцілує, Відведе всі негаразди І життя врятує! 27.09.2026 р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.