Вірш 🕒 20 днів тому 👁 7

В ПРИХИСКУ У ДОЛІ

В ПРИХИСКУ У ДОЛІ
Поза воротами будинку, Де ґрунт помітно просідав, Я розпочав ремонт доріжки, Який не раз вже відкладав. Матеріали під рукою, Весь інструмент потрібний є, Життєвий досвід за спиною І вік… який бере своє. Трамбую щебень, підсипаю І далі ще трамбую знов. Якийсь усміхнений хлопчина До мене збоку підійшов. І я — все звиклий сам робити, Того, відверто, не чекав: — Давайте я вам допоможу — Хлопчина радісно сказав. Я був замешкався десь трохи І поки я реагував — Він ухопив мою лопату І жваво до роботи став. Скінчив за мить усю роботу, Мов чарівник — за один мах. — Яку тобі винагороду? — На хліб дасте — і поруках. Не втримавсь я, щоб не спитати: — Що хліба досить за все те? — Я радий, що допомагаю І що дасте, те і дасте — Ця допомога йде у всесвіт… І там, в небесній стороні, Візьмуть у залік мою щирість І допоможе хтось мені! — Тримай — на сіль і хліб, до масла І, мáбуть, ще до ковбаси. Йому подякував я рясно, А потім в дім ще запросив. — Обідати я зараз буду. Складеш компанію мені? І очі, що були веселі — Перетворились на сумні. — Та… там… дружина сама вдома, Є в нас варена вермішель… — Заходь! Мий руки і до столу Ти ж бо худіший за модель! Червоний борщ ніс паром гріє, В тарілці — добрий мʼяса шмат. — До сала що — часник, цибулю? — Я буду їсти все підряд! — То, що, говориш ти жонатий? І скільки ж то дружині літ? — За тиждень буде девʼятнадцять, Так само зараз і мені. — На, це для неї бутерброди, Ось у пакетик поклади, Щоб тебе докір не бентежив, Щоб ситий був не тільки ти. Мої онуки всі далеко. Ось, брате — мій простий сюжет… А ви вчитесь, чи є робота? Де живете, як не секрет?.. Ти їж спокійно, не хвилюйся Жуй добре, ціле не ковтай… І звідки ж ви? Де ваші рідні? Як ви потрапили в наш край? — За місяць, як не стало тата, Вітчи́м прийшов до нас у дім. Ми натерпілися від нього, Нам дуже важко було з ним. Як в мами донька народилась — Мені сімнадцять ще було, Вітчи́м вказав мені на двері… Про те гуділо все село! Якби наш тато не загинув Від рук фашистів на той час, Не знали б ми такого лиха! Він врятував би з братом нас! Мене взяла до себе Маша, То — однокласниця моя. Вона в бабусі проживала, А потім з ними жив і я. Моя Машуня скрізь зі мною В усі важкі часи була. У нас за місяців десь вісім — Дитинка зʼявиться мала! — А що бабуся? — Вже померла… Її хатинка вкрай стара. І ми шукали — де нам жити, Тож ми поїхали з села. Ми зараз тут через дорогу, У гуртожи́тку біля вас. Ми вільні, сповнені надії І все, що треба, є у нас! Як я прийду, відкрию двері — І зустрічі настане час: Марійка кинеться в обійми!.. Хто є щасли́віший за нас? — Заходьте в гості, буду радий!.. До поки вогник ще не згас. У мене борщ завжди і сало! Я пригощати буду вас. ————- Так, їх біда не пощадила І з ними безліч ще людей! Але ж яка велика сила! — У цих дорослих вже дітей! Такі є в прихистку у долі! І як скінчиться вже війна Вони — відродять Україну! І тут безсилий сатана! 15.09.2026 р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.