Вірш 🕒 20 днів тому 👁 6

ПРОХАННЯ МАТЕРІ

ПРОХАННЯ МАТЕРІ
Дзвінок. Голос літньої жінки: — Приділіть мені дві — три хвилинки!.. — … — Олександре, дозвольте спитати. Вам властиво про різне писати, Про загибель обох машиністів І про вибухи у середмісті. Про дівчаток-сиріт я читала. Як бабуся десь Омою стала. Біль і рани сучасної днини — У віршах як сюжет для картини. Ви — велика, від Бога, людина! Напишіть — що я втратила сина!.. Він був ніжний, як сонця промінчик, Мій синочечку, мій Олексійчик… Розумію, хто схоче читати?! Що десь сина знов втратила мати, Але як мені жити з цим далі?.. Замість сина — лежать дві медалі… — … ———— — Ні… То сталося не випадково. Вкрай важлива була ця розмова. Сльози мами — потік нескінченний, Хіба може це стати буденним?.. Хіба можна до того звикати — Як за сином вибивається мати?.. І лягають рядками чорнила — Буде так, як вона попросила! — Спочивай! Спочивай, Олексію! Україна здійснить твою мрію, Щойно вдасться орду подолати, Побратимів твоїх стріне мати! І сприйматиме їх як родину, Яка серцем боронить країну. І допоки зорю бачать люди, У рядках цих ім’я твоє буде!.. ————- — Дай, Госпо́дь, сили ва́м неземно́ї — Мами наших загиблих героїв! 5.09.2026 р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.