Я — ТВОЄ ДИТЯ
Рознісся вибух над землею —
Взорвали «Сонця галерею»,
І центр торгівлі і розваг
Перетворивсь на біль і жах.
Гуртом завали розбирають,
Людей потроху вивільняють.
В цю мить вона відкрила очі.
— Ти як, жива? Водички хочеш? …
— Так.
— І котри́й тобі́ вже рі́к? —
Спитав дівчину рятівник.
— Було дванадцять вже, весною,
І пляшечку взяла з водою.
— Як твоє тіло, руки, ноги?
— Все добре. Лиш хитає трохи.
— Сама до дому ти дійдеш?
— Мені тут близько, так, авжеж.
Дівчина вийшла, походила…
Долонечки свої стулила,
І ніби зовсім не мала́
До неба очі підвела
І пошепки проговорила —
Я вдячна, Боже, що вціліла!
Між тих, хто втратив тут життя!
Я знаю, я — твоє дитя,
Дай, Боже, людям оберіг
Для цього міста — Кривий Ріг.
Прикрий собою Україну,
Як батько прикрива дитину!
Щоб дрони бомби не скидали,
Не нищили, не руйнували.
Щоб мами, там, де є завали,
Своїх маленьких не шукали
В безмежнім розпачі тяжкім,
Не знаючи, хто є живим!
Прикрий… собою Україну! —
Щоб люди мали Батьківщину!…
І сили дай захисникам,
Вони живі потрібні нам.
І приведи убивць до суду!…
А я тобі молитись буду!
23.08.2026 р.
Олександр Браверман
Малюнок створений штучним інтелектом. Може не відповідати реальному зображенню.
Коментарі
Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.