Вірш 🕒 20 днів тому 👁 6

Я — ТВОЄ ДИТЯ

Я — ТВОЄ ДИТЯ
Рознісся вибух над землею — Взорвали «Сонця галерею», І центр торгівлі і розваг Перетворивсь на біль і жах. Гуртом завали розбирають, Людей потроху вивільняють. В цю мить вона відкрила очі. — Ти як, жива? Водички хочеш? … — Так. — І котри́й тобі́ вже рі́к? — Спитав дівчину рятівник. — Було дванадцять вже, весною, І пляшечку взяла з водою. — Як твоє тіло, руки, ноги? — Все добре. Лиш хитає трохи. — Сама до дому ти дійдеш? — Мені тут близько, так, авжеж. Дівчина вийшла, походила… Долонечки свої стулила, І ніби зовсім не мала́ До неба очі підвела І пошепки проговорила — Я вдячна, Боже, що вціліла! Між тих, хто втратив тут життя! Я знаю, я — твоє дитя, Дай, Боже, людям оберіг Для цього міста — Кривий Ріг. Прикрий собою Україну, Як батько прикрива дитину! Щоб дрони бомби не скидали, Не нищили, не руйнували. Щоб мами, там, де є завали, Своїх маленьких не шукали В безмежнім розпачі тяжкім, Не знаючи, хто є живим! Прикрий… собою Україну! — Щоб люди мали Батьківщину!… І сили дай захисникам, Вони живі потрібні нам. І приведи убивць до суду!… А я тобі молитись буду! 23.08.2026 р. Олександр Браверман Малюнок створений штучним інтелектом. Може не відповідати реальному зображенню.
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.