Вірш 🕒 20 днів тому 👁 8

НАСТАНЕ ДЕНЬ

НАСТАНЕ ДЕНЬ
В Одесу потяг йде з Дніпра. Приблизно сьома ранку. Збудила мама малюка І кличе до сніданку. — А що у нас за смакота, Василько відгадає? — Мамо, дивися у вікно! Там літачок літає! — О Боже, дрон! І у ту ж мить Синочка ухопила, І на підлозі у купе Його собою вкрила. Шахед зробив якийсь маневр І мов під кальку — чисто, Без жодних роздумів влетів В кабіну машиніста. Потужний вибух, поштовх, дим, Вогонь стає все більше! Коли спинився потяг цей, Усі з вагонів вийшли. І триста сорок тих людей, З них сім десятків — діти, Стояли тихо якусь мить, Не в змозі говорити. — Дивись, синочку, — це біда! Ось там померли люди. Це роблять ті, хто у москві… За те їм кара буде! Загинув там і машиніст, І помічник загинув… І ця трагедія до сліз Зворушила хлопчину. — Я зараз, мамо, ще малий, Достатньо сил не маю, Але повір, я назавжди́ Це все запамʼятаю! Та знаю я — настане день І ми — оці всі діти — За всі убивства — москалів Ще будемо судити. 16.08.2026 р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.