НАСТАНЕ ДЕНЬ
В Одесу потяг йде з Дніпра.
Приблизно сьома ранку.
Збудила мама малюка
І кличе до сніданку.
— А що у нас за смакота,
Василько відгадає?
— Мамо, дивися у вікно!
Там літачок літає!
— О Боже, дрон! І у ту ж мить
Синочка ухопила,
І на підлозі у купе
Його собою вкрила.
Шахед зробив якийсь маневр
І мов під кальку — чисто,
Без жодних роздумів влетів
В кабіну машиніста.
Потужний вибух, поштовх, дим,
Вогонь стає все більше!
Коли спинився потяг цей,
Усі з вагонів вийшли.
І триста сорок тих людей,
З них сім десятків — діти,
Стояли тихо якусь мить,
Не в змозі говорити.
— Дивись, синочку, — це біда!
Ось там померли люди.
Це роблять ті, хто у москві…
За те їм кара буде!
Загинув там і машиніст,
І помічник загинув…
І ця трагедія до сліз
Зворушила хлопчину.
— Я зараз, мамо, ще малий,
Достатньо сил не маю,
Але повір, я назавжди́
Це все запамʼятаю!
Та знаю я — настане день
І ми — оці всі діти —
За всі убивства — москалів
Ще будемо судити.
16.08.2026 р.
Олександр Браверман
Коментарі
Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.