Вірш 🕒 20 днів тому 👁 7

ДИТЯЧІ ПИТАННЯ 2

ДИТЯЧІ ПИТАННЯ 2
Дідусь укотре вже онука, Узявши за маленьку руку, Під ранішній пташиний спів Дивитись на зорю привів. У дідуся обличчя сяє І пошепки онук питає: — Дідусь, як сонечко встає, Що ця зоря тобі дає? Що бачиш там за долино́ю? Навіщо взяв мене з собою? — Мій любий, що тобі сказати, Тобі вже шість, ти мусиш знати — Мій вік потроху вже сплива. У мене сива голова, І сила часом покидає, А тут я ніби оживаю. Дивлюсь на поле і долину, І ніби сам туди я лину… А в небі — ранішня зоря, І ніби там літаю я! Колись я був таким, як ти, Зі мною бавились світи. Мій дід мене сюди привів, Підняв, на плечі посадив. А вітер подих забиває, І весь цей край мене вітає, І сонце спалах свій дає, І дід сказав: «Це все твоє!»… Єдине тільки серце крає, Що зараз там за небокраєм Жорстокі точаться бої, За рідні землі, за свої! За те, щоб ти колись онука Сюди привести міг за руку, Й де сонце спалах свій дає Йому б сказав: «Це все твоє!» Бо поле це і та долина, — Твоя, онуче, Батьківщина! 12.08.2026 р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.