Вірш 🕒 20 днів тому 👁 7

НА ГАЛЯВИНІ

НА ГАЛЯВИНІ
На галявині за містом, У спекотний вихідний, Із бабусею своєю Квіточки́ збира Андрій. Принесе волошки сині, Потім білий деревій. — Помічник, ти мій маленький! — Мені пʼять! Я не малий! Потім раптом: — Металеве Що́сь тут у траві лежить! І бабуся: — Стій!!! Не рухай!!! — Й біля хлопця стала вмить. — Фу, звичайна залізяка... Ну, мене ти й налякав! — І схопилася за серце… — Я погане щось сказав? — Будь, онучку, обережний, Особливо де метал! Бомби вибухнути можуть Їх скрізь путін розкида. — А навіщо він це робить? — Він фашист, його мета — Знищити все українське. І у тім уся біда. — Ну, путло, тримайся — бяка! — Стиснув квітку в кулачку. — Я за все йому помщуся! Я, Мадяр, я на звʼязку! 9.08.2026 р. Олександр Браверман
❤ 0 ★ 0

Коментарі

Щоб залишити коментар, увійдіть в акаунт.